Промислові вентилятори

Об’єкти

Промислові вентилятори

Согласно нормативам в помещениях с постоянным пребыванием людей необходимо поддерживать не только определенную температуру, но и влажность.

На отечественном рынке промышленных вентиляторов представлена как продукция, произведенная на Украине и в странах СНГ, соответствующая требованиям государственных стандартов и другой нормативной документации, так и импортное вентоборудование, созданное в соответствии с нормативной базой ЕС, США и других стран. По мнению экспертов, в стоимостном выражении объемы продаж промышленных вентиляторов на Украине сегодня превышают объемы продаж вентиляторов других типов.

Галузь застосування

Попит на промислові вентилятори створюють передусім заводи і фабрики, що реконструюють і розширюють виробництво, а також склади, великі магазини та підприємства громадського харчування, сільськогосподарські підприємства та будівельні компанії. Їхня активність і зумовлює динаміку розвитку ринку промислових вентиляторів.

У системах вентиляції та кондиціювання повітря найчастіше застосовуються радіальні (різновид відцентрових) та осьові вентилятори загального призначення.

Агресивність середовища, що переміщується радіальними вентиляторами загального призначення, по відношенню до вуглецевих сталей звичайної якості в загальному випадку не перевищує агресивності повітря з температурою +80 °C і концентрацією пилу або інших твердих домішок не більше 100 мг/м3 за відсутності липких волок. У осьових вентиляторів загального призначення температура середовища, що переміщується в залежності від виконання, коливається в межах 50 — 100 °C, а концентрація пилу і твердих домішок у разі розташування приводу в потоці повітря, що переміщується, становить не 100, а всього 10 мг/м3.

Для переміщення більш агресивних середовищ зазвичай використовують вентилятори спеціального виконання. Наприклад, для транспортування повітря підвищеної вологості, забрудненого хімічними компонентами, застосовують корозійностійкі вентилятори, виконані з легованих (нержавіючих) сталей або з пластмаси. Для переміщення газопароповітряних вибухонебезпечних сумішей 1, 2 і 3-ї категорій груп Т 1, Т 2, Т 3 за класифікацією ПУЕ, вибір, швидше за все, доведеться зупинити на іскрозахищеному вентиляторі з алюмінію або латуні з вибухозахищеним електродвигуном (наприклад, серії АІМ) . Існують інші варіанти.

Вентилятори загального призначення можуть експлуатуватися в умовах помірного (У) і тропічного (Т) клімату. Категорії їх розміщення (1, 2 або 3-я за ГОСТом 15150-69) виробник зазвичай вказує в каталогах та паспортах для кожної конкретної моделі.

Так, вентилятори першої категорії розміщення можна безбоязно встановлювати на свіжому повітрі. Друга категорія присвоюється моделям, придатним для експлуатації під навісом або в приміщенні, де коливання температури та вологості несуттєво відрізняються від коливань на відкритому повітрі (наприклад, намети, кузови, металеві приміщення без теплоізоляції та ін.). Ну а вентилятори 3-ї категорії призначені для експлуатації в приміщеннях з природною вентиляцією без штучно регульованих кліматичних умов, де коливання температури та вологості повітря, вплив піску та пилу значно менше, ніж на відкритому повітрі (кам’яні, бетонні, дерев’яні приміщення).

У будь-якому випадку можливість застосування вентилятора у конкретних умовах визначається на етапі проектування. При цьому підбір типорозміру вентилятора повинен здійснюватися за продуктивністю та оптимальним значенням повного тиску. Спочатку проводиться попередній підбір за зведеними графіками аеродинамічних характеристик, потім остаточний – за графіками індивідуальних характеристик.

Аеродинамічні характеристики наводяться в каталогах фірм-виробників та в посібниках з розрахунку та підбору вентиляторів. Як правило, аеродинамічні характеристики відповідають роботі вентиляторів на чистому повітрі з кліматичними параметрами: температура +20 °C, відносна вологість 50 %, барометричний тиск 101,34 кПа, густина 1,2 кг/м3.

Для вентиляторів, що переміщують повітря або іншу суміш газів, щільність якої відрізняється від 1,2 кг/м3, аеродинамічні характеристики повинні перераховуватися за ГОСТом 10616-90.

Конструктивні виконання радіальних вентиляторів дано в ГОСТі 5976-90, а осьових моделей – у ГОСТі 11442-90. У цій статті ми розповімо про деякі конструктивні особливості радіальних та осьових вентиляторів загального призначення, визначимося з їх позначеннями, перерахуємо найбільш помітних виробників, а також спробуємо визначити деякі ознаки, що свідчать про якість обладнання та професіоналізм виробника, без урахування яких купівля хорошого вентилятора в Росії сьогодні скрутна.

Радіальні вентилятори

Радіальний вентилятор загального призначення являє собою розташоване в спіральному кожусі лопаткове (робоче) колесо, при обертанні якого повітря, що потрапляє в канали між лопатками, рухається в радіальному напрямку до периферії колеса, під дією відцентрової сили відкидається в спіральний кожух і далі.

У вентиляторах одностороннього всмоктування робоче колесо є пустотілим циліндром, в якому по всій бічній поверхні, паралельно осі обертання, розташовані на рівних відстанях лопатки. По колу лопатки скріплені за допомогою переднього та заднього дисків; у центрі заднього диска знаходиться маточина для насаджування колеса на вал електродвигуна або на проміжний вал.

У вентиляторів двостороннього всмоктування повітря забирається з обох боків корпусу, а колесо складається з двох дзеркально-симетричних половин, в центрі яких розташована маточина.

З погляду експлуатаційних характеристик велике значення має нахил лопаток щодо напрямку обертання колеса (кількість лопаток буває різною залежно від призначення та типу вентилятора). За цією ознакою робочі колеса радіальних вентиляторів загального призначення діляться на два основні типи – колеса з лопатками, загнутими вперед (у бік обертання робочого колеса), та з лопатками, загнутими назад.

Радіальні вентилятори з робочими колесами, лопатки яких загнуті назад, зазвичай мають високий ККД і відносно легко переносять перевантаження по витраті повітря. Вентилятори з робочими колесами з лопатками, загнутими вперед, забезпечують одні й ті самі витратні характеристики, що й моделі з робочими колесами з лопатками, загнутими назад, але при меншому діаметрі колеса та нижчій частоті обертання. Таким чином, вони можуть досягти необхідного результату, займаючи менше місця та з меншим рівнем шуму.

Зазвичай робочі колеса вентиляторів, що розвивають тиск до 1000 Па мають лопатки, загнуті назад. А вентилятори середнього тиску, що створюють повний тиск від 1000 до 3000 Па, та вентилятори високого тиску (3000–12 000 Па) можуть мати колеса, лопатки яких загнуті як за напрямом обертання робочого колеса, так і проти напряму його обертання.

Залежно від розташування приводу передбачається 7 конструктивних виконань радіальних вентиляторів.

У системах вентиляції та кондиціювання часто використовують вентилятори одностороннього всмоктування, на одному валу з двигуном або двостороннього всмоктування з клинопасової передачею (виконання 1 і 6, рис. 1). Для вентиляторів двостороннього всмоктування з розташуванням ремінної передачі в середовищі, що переміщається, температура повітря не повинна перевищувати 60 °C. В інших випадках, як зазначалося, вентиляційне повітря, що переміщується вентиляторами загального призначення, може мати температуру до 80 °C.

У кількох положеннях, залежно від конструкції розподільної мережі повітря, може виконуватися і корпус-кожух. Для радіальних вентиляторів загального призначення ГОСТ 10616-90 встановлює 8 положень корпусу в лівому виконанні і 8 у правому, що визначаються кутом повороту щодо вихідного нульового положення. Кути повороту корпусу відраховують у напрямку обертання робочого колеса. Положення корпусу Пр 225 і Л 225 відсутні, що пояснюється труднощами приєднання мережі до такого вентилятора.

Позначення радіальних вентиляторів стандартизоване. Причому на ринку, як і раніше, представлені вентилятори, поіменовані відповідно до ГОСТу 5976–73, та вентилятори, позначення яких відповідає пізнішій (діє нині) редакції стандарту — ГОСТ 5976–90.

Відповідно до ГОСТу 5976-73 позначення типу радіальних вентиляторів загального призначення складається з літери «Ц» («Центробіжний»), п’ятикратного значення коефіцієнта повного тиску та значення швидкохідності при режимі максимального ККД, заокруглених до цілих чисел. До цього позначення додається номер вентилятора чисельно рівний діаметру колеса в дециметрах.

Так, вентилятор з діаметром всмоктувального отвору d=0,4 м, що має при режимі максимального ККД коефіцієнт повного тиску 0,86 та швидкохідність 70,3, позначали Ц4-70 № 4.

Відповідно до чинного нині ГОСТу 5976–90 позначення типу радіального вентилятора має складатися з літери «В» («вентилятор»), літери «Р» («радіальний»), та стократної величини коефіцієнта повного тиску та величини швидкохідності на режимі максимально повного ККД , Заокруглених до цілого числа.

Приклад позначення типу радіального вентилятора з коефіцієнтом повного тиску 0,875 (на режимі максимального повного ККД) та швидкохідністю 71,5 – це ВР 88-72.

Осьові вентилятори

У порівнянні з радіальними осьові вентилятори загального призначення розвивають менші тиски (до 1500 Па), але дозволяють досягати більших значень продуктивності та ККД при суттєво менших габаритах та масі. Простота конструкції, високі аеродинамічні якості, зручність монтажу та обслуговування, можливість регулювання в процесі експлуатації забезпечують осьовим вентиляторам досить широку сферу застосування.

У системах вентиляції та кондиціонування використовуються в основному осьові вентилятори, схема виконання яких складається з корпусу, робочого колеса з лопатками, закріпленими на втулці під кутом до площини обертання, та електроприводу (схема 1 за ГОСТом 11442-90). При обертанні робочого колеса повітря захоплюється лопатками і переміщається лише у осьовому напрямі.

Іноді схема виконання «корпус — робоче колесо — привід» доповнюється апаратом, що спрямовує, який перетворює динамічний тиск, пов’язаний зі швидкістю закручування потоку за робочим колесом, в статичне. Цей конструктивний елемент осьового вентилятора дозволяє підвищити його тиск та ККД у сфері робочих режимів у середньому на 15–20 %. У деяких конструкціях апарат, що спрямовує, виконує ще й функції силового вузла, в якому розміщується електродвигун або підшипниковий вузол.

ГОСТ 11 442-90 передбачає 6 базових конструктивних виконань осьових вентиляторів (рис. 2). У системах ОВК найчастіше використовують виконання 1 (без регулювання) та 6 (зі змінними або регульованими шківами). Для виконання, у яких привід не знаходиться в потоці повітря, що переміщується, вміст пилу та інших твердих домішок не повинен перевищувати 100 мг/м3, а у разі якщо привід розташований в потоці середовища, що переміщується, цих домішок не повинно бути більше 10 мг/м3. Напрям обертання в осьових вентиляторів (як і в радіальних) зазвичай вказується стрілкою на їхньому корпусі.

Позначення типу осьових вентиляторів загального призначення встановлено чинним нині ГОСТом 11 442-90. Воно має складатися з літери «В» («вентилятор»), «О» («осьовий»), як і у випадку з радіальними вентиляторами, стократної величини коефіцієнта повного тиску та величини швидкохідності на режимі максимально повного ККД, заокруглених до цілого числа. Номер вентилятора визначає його розмір, тобто діаметр робочого колеса, виражений дециметрах.

Наприклад, ВО-4-320-6,3 – позначення вентилятора осьового з коефіцієнтом повного тиску, рівним 0,14, і швидкохідністю 320, діаметр кожуха якого становить 630 мм.

У попередній редакції (ГОСТ 5976-73) осьові вентилятори загального призначення мали позначення типу, що складається з однієї літери «В».

Не продешевіть!

Будь-який власник і найманий працівник, який здійснює закупівлі вентобладнання та відповідально ставиться до своєї роботи, зацікавлений у придбанні високоякісного промислового вентилятора. На жаль, фірми-виробники пропонують абсолютно різні за своєю якістю вентилятори, хоч і ставлять у прайс-листах стандартні позначення.

Ці вентилятори часом мають відмінності не тільки в характеристиках, а й у зовнішньому вигляді!

Саме тому при виборі конкретної моделі необхідно брати до уваги технічні характеристики устаткування, що купується, порівнюючи їх з ГОСТом та іншою нормативною документацією, а також враховувати деякі непрямі фактори, що характеризують виробника обладнання.

Так, вентилятор обов’язково має бути виготовлений з якісних компонентів. Листовий та профільний прокат, що використовується при виробництві виробів, лакофарбові та допоміжні матеріали повинні відповідати вимогам, встановленим у державних стандартах і ТУ. Вимоги нормативно-технічної документації на вироби конкретного типу мають відповідати електродвигуни, підшипники, віброізолятори, ремені та інші компоненти загальнопромислових вентиляторів.

Геометричні розміри вентилятора, у тому числі розміри проточної частини, мають бути витримані з максимальною точністю. Наприклад, у осьових моделей радіальний зазор між лопатками колеса та корпусом має бути не більше 1,5 % довжини лопатки; відхилення від цього значення не повинно становити більше 25%, інакше величина втрат може бути занадто високою.

Довговічність промислового вентилятора багато в чому залежить від якості балансування його робочого колеса. Робочі колеса та шківи вентиляторів обов’язково повинні пройти динамічне, а при необхідності і статичне балансування. Забезпечити високу стабільність результату цього процесу при серійному виготовленні вентиляторів під силу лише великим виробникам, які мають відповідні технічні та технологічні можливості та кваліфікований персонал.

Надзвичайно важлива і якість забарвлення. Шар фарби повинен захищати вентилятор від корозії протягом усього терміну служби. При «гаражному» виробництві фарба часто наноситься безпосередньо на сталь без грунту, через що відвалюється вже в перші місяці експлуатації. Про неякісне фарбування свідчать напливи, сколи, бульбашки повітря, сторонні включення та інші дефекти, чітко помітні при денному світлі.

p align=”justify”> Серед непрямих ознак, за якими можна відрізнити якісну продукцію від продукції низькосортної, в першу чергу слід згадати наявність у виробника необхідних сертифікатів і ліцензій як на право виробництва, так і на саму продукцію. Показником стабільності вентиляторного заводу та якості своєї продукції по праву вважається наявність сертифіката ISO 9001.

Велике значення має й те, наскільки довго підприємство працює над ринком промислових вентиляторів. Чим довше, тим вищою є його кваліфікація, традиції, технологічна та конструктивна база, широта асортименту, надійність як постійного партнера, який може вирішити багато проблем споживача.

У жодному разі не варто купувати дешевий промисловий вентилятор, ціна якого помітно відрізняється від середньоринкової. Хороша техніка, як відомо, дешево не продається.

Пам’ятайте, вентилятор – це продукт тривалого користування (термін служби якісних моделей загального призначення не менше 12 років). У процесі експлуатації цей пристрій споживає електроенергію, рахунки яку до кінця терміну експлуатації вентилятора зазвичай багаторазово перекривають його закупівельну ціну. Власнику доводиться витрачати кошти і технічне обслуговування, і ремонт вентилятора. Тому дешевий вентилятор посередньої якості з часом завжди стає дуже дорогим.

Перевагу логічно віддавати довговічним та енергоефективним моделям, здатним забезпечувати необхідну витрату та тиск при мінімальному енергоспоживання, що значно скорочує експлуатаційні витрати та термін окупності.

У будь-який якісний продукт, як правило, вкладені не лише витрати на його фізичне виготовлення, а й працю конструктора-розробника, маркетолога, випробувачів та багатьох інших фахівців. Тому стосовно якісним промисловим вентиляторам їх ціну має сенс розглядати як показник вкладеної праці, спрямованої на пропозицію споживачеві надійного та якісного продукту, а отже, і на розвиток його (споживача) бізнесу.

Використані матеріали сайту: “http://www.mir-klimata.info”

@ 2009-2023 МПК Інжінірінг