Об’єкти
Легке дихання. Побутові очищувачі повітря
Очисник повітря в квартирі або офісі сучасного мегаполісу — річ необхідна. Він позбавить повітря в приміщеннях багатьох забруднень, прийде на допомогу алергікам у період весняного цвітіння рослин і трав і, звичайно ж, підніме якість життя в місті на більш високий рівень.
Гарант чистоти
Сделать воздух в помещениях свежее за счет проветривания практически невозможно. Даже если за окном национальный парк, уличный воздух чист далеко не на пятерку: тополиный пух, пыльца и микроспоры растений, насекомые… Ну а если поблизости проходит автотрасса или круглосуточно пыхтит допотопный «свечной заводик», то не исключено, что проветривание принесет в комнаты едва ли не всю таблицу Менделеева. В дом могут проникнуть и сернистый ангидрид, и окись углерода, и свинец, и, конечно же, пыль, причем в количествах, превышающих предельно допустимые концентрации.
Від вуличного чаду можна відгородитися, герметизувавши житло, – сучасні будівельні технології та матеріали дозволяють це зробити без особливих проблем. Але вже за дві-три години повітря у закупореному приміщенні стане абсолютно непридатним для життя через внутрішні забруднювачі. До таких насамперед належить сама людина, внаслідок життєдіяльності якої у повітря виділяється понад 400 шкідливих речовин.
Псує повітря в будинку та різноманітна побутова хімія.
Втім, виділення різного роду хімічних речовин, що використовуються в косметиці та шампунях, різних речовин, що чистять, — це ще квіточки. Є щось страшніше. Наприклад, формальдегід із синтетичних килимів, неякісної пінополіуретанової ізоляції, матеріалів обробки приміщення, меблів, штор. Він внесений до списку достовірно канцерогенних речовин, має хронічну токсичність, негативно впливає на спадкову генетичну та хромосомну мутацію, дихальні шляхи, очі, шкірний покрив, репродуктивні органи.
Інший небезпечний компонент кімнатної атмосфери – радіоактивний газ радон. Він виділяється з ґрунту або гірських порід, на яких збудовано будівлю, і практично безперешкодно проникає на нижні поверхи. Іноді в цьому газі є сліди урану або радію. Вдихання радону – одна з причин раку легень.
Не менш згубними є у повітрі великих міст диметиламін, сірководень, окис етилену, бензол. Дуже небезпечні оцтова кислота, фенол, метилстирол, толуол, метанол, вінілацетат, ацетон, метилетилкетон, бутилацетат, бутан, метилацетат та інші речовини та сполуки.
Контролювати чистоту повітря в приглушеному приміщенні допомагає механічна вентиляція з високоефективними фільтрами. Інший спосіб – провітрювати будинок через відкриті вікна, після чого додатково очищати внутрішню атмосферу за допомогою очищувачів повітря. Такий підхід — не найефективніший, але він вимагає значно менших витрат і тому найбільш поширений.
При виборі очищувача повітря прийнято орієнтуватися на максимальну площу обслуговування, яка повинна бути більшою за площу приміщення на 10–30%. Не менш важливим є склад використаних у конструкції очищувача фільтрів. Для боротьби з неприємними запахами прилад повинен мати вугільний та фотокаталітичний фільтри. Якщо людина страждає на алергію, в очищувачі повітря повинні використовуватися фільтри, що ефективно борються з небезпечними алергенами. У деяких очищувачах повітря використовується до 17 ступенів очищення! У кожному даному випадку доводиться шукати якусь золоту середину, зіставляючи реальні потреби та можливості використаних у приладі фільтрів.
Кому це потрібно?
В умовах сучасного мегаполісу очищувачі повітря затребувані різними категоріями покупців.
Традиційно значну кількість очищувачів повітря набувають люди, які страждають алергією на компоненти домашнього пилу, бронхіальною астмою та іншими подібними недугами. Піки активності покупців-алергіків спостерігаються в періоди цвітіння рослин і трав, «сезон» тополиного пуху, а також в осінньо-зимовий період (особливо на початку опалювального сезону), коли починається інтенсивна сублімація пилу опалювальними приладами, а відносна вологість повітря в приміщеннях різко знижується .
Поруч із алергіками інтерес до очисників повітря різних конструкцій традиційно виявляють сім’ї з малолітніми дітьми (зокрема, з міркувань захисту дітей від респіраторних захворювань, що передаються повітряно-краплинним шляхом). Серед покупців очищувачів повітря зустрічаються новосели, що купили (орендували) житло поблизу жвавих автострад, неблагополучних у плані екології виробничих підприємств, а також широкий контингент осіб, які перебувають волею доль у регіонах з несприятливою екологічною обстановкою. Досить часто техніку купують для переговорних, кальянних кімнат та кабінетів курців.
Сила адсорбції
Вугільні фільтри на основі активованого вугілля, що отримується з берези або шкаралупи кокосового горіха, використовуються чи не у всіх представлених на ринку очищувачах повітря. Пори вугілля фізично поглинають із повітря неприємні запахи, тютюновий дим, дрібний пил розміром понад 0,01 мкм.
Однак класичному вугільному фільтру не втримати чадний газ, діоксид азоту, формальдегід. Для більш-менш ефективної боротьби з ними фільтри повинні містити хемосорбенти — оксид або силікат алюмінію, перманганат калію.
Відновленню вугільні фільтри, що виробили ресурс, зазвичай не підлягають, їх необхідно замінювати раз на 2–6 місяців. При відносній вологості у приміщенні понад 60–80% термін використання вугільних фільтрів скорочується на 30% та більше. “Переповнений” токсинами і пилом фільтр сам може стати джерелом забруднення.
Встановлюють вугільні фільтри в багатоступінчастих очищувачах повітря після механічних фільтрів грубої очистки. Чим більше вугілля у фільтрі і чим більша площа його поверхні (збільшення досягається гофруванням), тим вища ефективність поглинання забруднень.
За законом Кулону
Для ефективного очищення повітря від дрібнодисперсного пилу, тютюнового диму, пилку рослин, спор, вірусів, бактерій та інших забруднень розміром від 0,01 до 10 мкм активно використовуються іонізаційні фільтри. В електричному полі цих пристроїв гинуть мікроби, віруси, бактерії, хвороботворні грибки, що містяться в повітрі. Крім того, відбувається іонізація та озонування повітря, що очищається.
Застосовують іонізаційні фільтри як в одно-двоступеневих очищувачах повітря, званих очищувачами-іонізаторами, так і в багатоступінчастих апаратах (іонізаційні фільтри у складі цих пристроїв зазвичай називаються електростатичними).
В очисниках-іонізаторах немає вентилятора та інших рухомих частин, працюють вони абсолютно безшумно. Робота цих приладів заснована на принципі спрямованого коронного розряду (різниця потенціалів – 15-20 кВ), в результаті якого виникає так званий іонний вітер – еффлювій, що забезпечує протяг повітря через прилад. Частинки пилу та аерозолі, що забруднюють повітря, всмоктуються разом з повітрям в іонізаційну камеру, де заряджаються, після чого під дією електростатичного поля прилипають до протилежно заряджених осадових пластин очищувача повітря.
Для очищення достатньо промити пластини в мильній воді та ретельно висушити.
До безпечних компонентів
Фотокаталітичні фільтри очищають кімнатне повітря від частинок, порівнянних за розмірами з вірусами та великими молекулами (до 0,001 мкм!), розправляються з токсинами, вірусами та бактеріями, складними органічними сполуками, носіями запаху. Малоефективні фотокаталітичні фільтри хіба що при очищенні повітря від великодисперсного пилу. Шкідливі домішки затримуються на поверхнях фільтрів, що містять каталізатор – оксид титану TiO2. Під дією випромінювання ультрафіолетової лампи вони починають розкладатися до вуглекислого газу та води. Ефективність очищення залежить від вироблення фільтра.
В даний час набули найбільшого поширення багатоступінчасті очищувачі повітря з фотокаталітичними фільтрами, такі як MC707VM від Daikin, AP 2703FC від AEROBARRIER («Бар’єр повітряні системи»), CN 75 від Cyclone. Кожен із цих приладів оснащений декількома фільтрами: механічним — для очищення від великого пилу, електростатичним — для уловлювання дрібнодисперсного пилу, вугільним — для усунення запахів і фотокаталітичним — для розкладання та окислення того, що не вловлюється попередніми фільтрами, зокрема окису вуглецю ( ), формальдегіду (НСНО), фенолу (C6H5OH) та інших подібних забруднювачів.
Надходять у продаж також одно- та двоступінчасті фотокаталітичні очищувачі повітря. Відсутність у них достатньо ефективного попереднього фільтрування, зокрема за допомогою вугільних та електростатичних фільтрів, викликає у деяких фахівців сумніви щодо ефективності та безпеки їх використання.
Справа в тому, що в багатоступінчастих приладах кімнатне повітря, перш ніж потрапити у фотокаталітичний фільтр, ретельно очищається. В одно- та двоступінчастих фотокаталітичних фільтрах цього не відбувається, тому в зону фотокаталізу проникають хімічні сполуки, які за час перебування там не встигають розкластися до нешкідливих компонентів. Поряд із вуглекислим газом і водою виникають проміжні продукти, які можуть бути токсичнішими, ніж вихідні хімічні забруднювачі. У разі виходу з фільтра в приміщення ці компоненти, що нерідко погано пахнуть, будуть витати в кімнаті до чергового всмоктування в очищувач повітря і «допалювання» на каталізаторі. Звичайно, з часом, багаторазово проходячи через очищувач, вони розкладуться до нешкідливих компонентів, але перед цим можуть потрапити в легені мешканців приміщення.
Враховуючи це, переважним є саме багатоступінчасті очищувачі повітря з фотокаталітичним фільтром.
Іонізація = очищення повітря?
Іони негативної полярності, вироблені електростатичними фільтрами та іонізаторами очищувачів повітря, надходячи в приміщення, продовжують роботу з очищення повітря від дрібнодисперсного пилу і мікроорганізмів. Частинки пилу, що знаходяться в повітрі, після контакту з іонами набувають негативного заряду і притягуються до статево, стелі і стін, що мають позитивний заряд.
Усього через 15–20 хвилин концентрація мікрочастинок у повітрі може зменшитися у десятки разів!
Втім, надмірно велика кількість іонів шкодить інтер’єру: доводиться частіше проводити вологе прибирання приміщень, білити стелю… Знизити ступінь забруднення стін та стелі можна, встановивши очищувач повітря на підлозі.