Контроль перепаду тиску в чистих приміщеннях

Об’єкти

Контроль перепаду тиску в чистих приміщеннях

Контроль перепаду тиску за допомогою системи вентиляції є одним із методів забезпечення чистоти приміщення та захисту від витоків небезпечних забруднень. Щоб запобігти проникненню забруднень ззовні, у поміщенні підтримують надлишковий тиск. Якщо потрібно уникнути витоків забрудненого повітря, наприклад, з лабораторій, де ведеться робота з небезпечними речовинами, у поміщенні створюється негативний перепад тиску (розрідження).

У статті розглянуто основні вимоги, принципи, рекомендації, обладнання та технічні рішення для забезпечення контролю та регулювання перепаду тиску у приміщеннях за допомогою системи вентиляції.

Контроль перепаду тиску в чистих приміщеннях

Загальні вимоги щодо підтримки позитивного дисбалансу в чистих приміщеннях наведено у СП 60.13330.2016 «Опалення, вентиляція та кондиціювання повітря. Актуалізована редакція СНіП 41-01-2003 »[1].

Відповідно до п. 7.5.4 цього документа за відсутності тамбур-шлюзу витрата повітря для забезпечення дисбалансу слід створити різницю тиску не менше 10 Па по відношенню до тиску в приміщенні, що захищається, але не менше 100 м3/год на кожну двері.

Більш чіткі рекомендації дає ДЕРЖСТАНДАРТ Р 56638–2015 «Чисті приміщення. Вентиляція та кондиціювання повітря. Загальні вимоги» [2], де «підтримка позитивного чи негативного тиску повітря у приміщенні» прямо називається завданням системи вентиляції та кондиціювання. У документі вводиться поняття «витік повітря», що виникає через перепад тиску між приміщеннями, і пред’являється вимога до розрахунку та обліку величини витоку в балансі повітрообміну. У додатку стандарту наведено приклад таблиці балансів повітрообміну, що враховує витоку (перетікання) повітря як інфільтрацію та ексфільтрацію.

У пункті 4.8 документа вказується, що регулювати баланс повітрообміну потрібно за допомогою клапанів (регуляторів потоку повітря), що встановлюються на притоці та (або) витяжці. Більш чітких вимог та рекомендацій щодо застосовуваних клапанів у стандарті немає.

ГОСТ Р 56190-2014 «Чисті приміщення. Методи енергозбереження» [3] містить вимогу вживати при проектуванні загальних та спеціальних заходів економії енергії, у тому числі згідно з п. 4.4.2 передбачати регулювання витрат повітря засобами автоматизації, наприклад, задавати режими для робочого та неробочого часу та підтримувати параметри мікроклімату, виходячи з конкретні умови.

Для підтримки чистоти повітря в лікувальних закладах стандарт ГОСТ Р 52539-2006 [4] наказує використовувати, зокрема, принцип перепаду тиску. Відповідно до п. 5.3.3 документа перепад тиску повітря між суміжними приміщеннями з різними класами чистоти має бути не менше ніж 10–15 Па. Для безперешкодного відчинення дверей рекомендований перепад тиску між суміжними приміщеннями, розділеними дверима, не повинен перевищувати 20 Па.

У пункті 7.2 викладено вимоги щодо контролю витрат повітря, однак у цьому випадку йдеться про разові контрольні виміри за допомогою витратоміра або анемометра.

Стандарт ГОСТ Р ИСО 14644-4-2002 «Чисті приміщення та пов’язані з ними контрольовані середовища. Частина 4» [5] переважно застосовується до виробничим чистим приміщенням. Для захисту від забруднень ззовні необхідно підтримувати більш високий статичний тиск у порівнянні з сусідніми зонами. Для виробничих процесів важливо не допустити навіть короткочасного виникнення зворотного потоку повітря, тому перепад тиску має бути стабільним та достатнім за значенням.

Відповідно до стандарту перепад тиску слід підтримувати за допомогою різної техніки балансування потоків повітря (активних/автоматизованих та пасивних/ручних систем), при цьому необхідно регулювати відносну кількість повітря, що подається в кожну зону системою подачі повітря та видаляється з неї через повітропроводи або іншим чином.

Пункт 4.21 стандарту ГОСТ Р 52249–2009 «Правила виробництва та контролю за якістю лікарських засобів (GMP)» [6] крім підтримки перепадів тиску вимагає на кожній технологічній стадії проводити моніторинг та контроль параметрів приміщення, у тому числі тиску повітря. Для низки лікарських засобів використовують ізольовані приміщення, у яких підтримується негативний перепад тиску (розрідження).

Але найсерйозніші і складні вимоги до перепаду тиску пред’являє зведення правил СП 1.3.3118-13 «Безпека роботи з мікроорганізмами I-II груп патогенності» [7]. Приміщення «заразної» зони лабораторій мають бути обладнані системами припливно-витяжної механічної вентиляції, які забезпечують у тому числі «створення та підтримання необхідної величини негативного тиску (розрідження) щодо навколишнього середовища». При цьому залежно від призначення приміщень визначається величина розрідження 50 і 100 Па. Для найбільш небезпечних ізолюючих приміщень необхідно створення та підтримка розряджання в 200–250 Па з постійним автоматичним регулюванням та реєстрацією параметрів.

Таким чином, існуюча нормативна база чітко визначає вимоги до створення та підтримки перепаду тиску у приміщеннях різного призначення. При цьому в довідковій літературі дається не так багато інформації та рекомендацій щодо практичної організації перепаду тиску, вибору схем та технічних рішень, обладнання, забезпечення автоматичного регулювання, точності та швидкості роботи системи, алгоритмів управління та контролю основних робочих параметрів.

Герметичність приміщення та перетікання повітря

Розглянемо повністю герметичне приміщення, яке обслуговується системою припливно-витяжної вентиляції. У разі коли об’єм припливного повітря точно відповідає обсягу витяжного повітря, в приміщенні буде підтримуватися стабільний тиск по відношенню до атмосферного. Як тільки обсяг припливного повітря стане більшим, ніж обсяг витяжного, повітряний баланс порушиться і тиск у приміщенні почне різко збільшуватися.

Це випливає із рівняння Бернуллі, рішення якого може бути використане для визначення надлишкового тиску:

де ρ – щільність повітря;

F – площа нещільностей (щілин), м2;

dL – різниця витрати припливного та витяжного повітря (витікання);

μ – коефіцієнт витрати.

Відповідно до рівняння (1) надлишковий тиск пропорційно витокам повітря з приміщення, тобто різниці між витратами припливного та витяжного повітря, і обернено пропорційно площі різного роду нещільностей в огороджувальних конструкціях приміщення, через які повітря може проникати в сусідні приміщення.

Коефіцієнт витрати μ для круглого отвору приймають 0,6-0,62, але стосовно вентиляції приміщення, де як в основному зустрічаються довгі тонкі щілини з гострими кромками, рекомендується приймати коефіцієнт μ = 0,72.

Якби приміщення було абсолютно герметичним, тобто площа щілин у ньому прагнула до нуля, то навіть найнезначніші відхилення в балансі між припливним та витяжним повітрям призводили до різкого стрибка тиску:

Якщо приміщення буде абсолютно герметично, як сталевий балон для стисненого повітря, то навіть при незначній різниці в балансі припливного та витяжного повітря тиск усередині підвищиться настільки, наскільки дозволить напір вентилятора. Тому, щоб контролювати стабільний тиск у повністю герметичному приміщенні, що вентилюється, потрібно ідеально точно і швидко регулювати об’єм припливного і витяжного повітря, що в більшості випадків практично неможливо.

У реальних умовах огороджувальні конструкції навіть найгерметичніших приміщень — стіни, стеля і, звичайно ж, двері — мають різного роду нещільність. Як тільки в одному приміщенні виникає надлишковий тиск по відношенню до сусідніх, з’являються витікання (перетікання) повітря – ексфільтрація та інфільтрація. Саме завдяки невеликим перетіканням стає технічно можливим стабільно підтримувати різницю тиску в приміщенні по відношенню до сусідніх приміщень. Якщо ж герметичність приміщення недостатньо висока, тобто площа щілин F занадто велика, то підтримки тиску потрібно забезпечити дуже великий дисбаланс dL. При проведенні пусконалагоджувальних робіт через реальну низьку герметичність приміщення необхідний тиск просто не вдається створити, незважаючи на суттєвий дисбаланс витрат повітря.

Таким чином, щоб контролювати перепад тиску в приміщенні, потрібно мати можливість контролювати баланс витрати припливного та витяжного повітря та забезпечити прийнятний рівень перетікань. Тобто потрібні точні регулятори витрати повітря, а конструкції приміщення, що захищають, при цьому не повинні бути ідеально герметичними, але в той же час повинні забезпечувати мінімальні витоки повітря.

Якщо відомо бажане значення перепаду тиску в приміщенні, можна визначити необхідну величину перетоків (різницю витрат припливного та витяжного вентиляційного повітря), наприклад, за формулою, рекомендованою стандартом ASHRAE Fund.97, p25.11:

У вітчизняній нормативній базі також є вимога розрахунку витоку повітря для кожного приміщення та обліку у балансі повітрообміну [2]. А для розрахунку кількості повітря, що проходить через щілину дверей (передбачається, що інших повітропроникних щілин у приміщенні немає), пропонується використовувати формулу

яка описує той самий процес, що й (3), але замість коефіцієнта витрати μ = 0,6–0,72 у ній використовується коефіцієнт місцевих опорів = 0,85, а складова «ρ/2», що дорівнює для повітря 0,6 , Відсутнє. У результаті перетікання, розраховані за формулою (4), виходять трохи нижче.

Розглянемо ситуацію, коли потрібно підтримувати надлишковий тиск 15 Па у високогерметичному приміщенні з площею щілин 0,001 м2 та у приміщенні з відносно невисокою герметичністю з площею щілин 0,01 м2, що умовно відповідає щілини під дверима шириною 1 мм та 1 см відповідно. Використовуючи формулу (3), отримаємо:

У першому випадку для досягнення результату необхідно, щоб різниця між припливом та витяжкою dL становила 12,9 м3/год, у другому – 129,6 м3/год.

Щоб оцінити вплив герметичності на вимоги до обладнання для системи вентиляції, порівняємо два приміщення, в яких потрібно підтримувати перепад тиску 15 Па. Припустимо, у приміщенні № 1 об’ємом 15 м3 має бути забезпечений повітрообмін 450 м3/год. При високій герметичності дисбаланс 12,9 м3/год становить всього 3% витрати припливного повітря, і підтримати таку точність подачі повітря буде досить складно, а незначні відхилення витрат повітря призведуть до істотних коливань тиску. У той же час при дисбалансі в 129,6 м3/год різниця витрат припливного та витяжного повітря складе 29%, і забезпечувати регулювання в такому діапазоні значно простіше, проте різниця між припливним та витяжним повітрям буде дуже суттєвою, що може виявитися неприйнятним. Наприклад, не буде забезпечена необхідна витрата витяжного повітря або продуктивність системи припливу виявиться недостатньою. Для більшого приміщення № 2 об’ємом 70 м3 з повітрообміном 2100 м3/год дисбаланс 12,9 м3/год становитиме всього 0,6% загальної витрати, а 129,6 м3/год — 6%. Якщо приміщення № 2 буде надто герметичним, підтримувати в ньому заданий тиск стане технічно неможливо, оскільки точність регулювання 0,6% недосяжна більшості моделей сучасних регуляторів витрати повітря. А ось забезпечити дисбаланс 129,6 м3/год буде просто.

Загалом для стабільної підтримки перепаду тиску рекомендується, щоб обсяг перетікання становив 5–15% загальної витрати вентиляційного повітря.

Необхідний підтримки перепаду тиску дисбаланс залежить від обсягу приміщення і визначається лише його герметичністю. У той же час обсяги подається припливного та витяжного повітря визначають необхідну точність регулювання витрати. Забезпечити підтримку дисбалансу в 100 м3/год при загальних витратах 1000 м3/год набагато простіше, ніж при витраті в 20 000 м3/год. Тому приміщення маленького об’єму мають бути більш герметичними, ніж великі приміщення з більшим повітрообміном.

Обладнання та схеми регулювання для підтримки перепаду тиску

Отже, щоб забезпечити перепад тиску у приміщенні, потрібно створити дисбаланс між припливним та витяжним потоками.

Теоретично для цієї мети можна використовувати звичайні дросельні заслінки і спробувати налагодити систему вручну, але за будь-якої зміни умов роботи системи вентиляції перепад тиску буде вкрай нестабільним, тому такий варіант практично не застосовується. Щоб отримати прийнятний результат, необхідно використовувати різні комбінації припливних та витяжних регуляторів постійної (CAV) та змінної (VAV) витрати.

У найпростішому випадку для регулювання та стабільної підтримки дисбалансу між припливом та витяжкою можна використовувати два механічні регулятори СAV з фіксованими витратами повітря на припливному та витяжному повітроводах ( . 1). Це найдешевший варіант. Витрата повітря через регулятор CAV, на відміну від звичайної дросельної заслінки, не залежить від коливань тиску в повітроводі, що дозволяє досить стабільно підтримувати необхідну витрату як на притоці, так і на витяжці.

Надлишковий тиск у приміщенні забезпечується за рахунок різниці у витратах припливного та витяжного повітря. Різниця витрат встановлюється на шкалі регулятора CAV вручну, механічно, під час проведення пусконалагоджувальних робіт. У цьому точність підтримки витрат регуляторами становить приблизно 10%. Для невеликих за обсягом приміщень із невисокою герметичністю цього цілком достатньо.

У процесі експлуатації перепад тиску в приміщенні можна тільки спостерігати за допомогою додаткового датчика, але не можна контролювати (регулювати). Також немає жодної можливості відстежувати реальні витрати припливного та витяжного повітря.

Зазвичай таку схему використовують для тамбур-шлюзів та менш важливих приміщень, де достатньо підтримки тиску з точністю ±5–8 Па. Система не компенсуватиме зміни герметичності в приміщенні в процесі експлуатації, проте при необхідності регулятори CAV дозволяють виконати ручне коригування витрат. Дане рішення не підходить для приміщень зі змінними режимами роботи вентиляції, наприклад, для приміщень з місцевими відсмоктувачами або чергуванням денного та нічного режимів повітрообміну.

Другий, більш технологічний варіант підтримки тиску – використання регулятора постійної витрати CAV на притоці та клапана – регулятора тиску на витяжці (рис. 2).

Клапан – регулятор тиску являє собою готовий заводський виріб: повітряна заслінка в компактному корпусі, на якому змонтований контролер «К», сервопривід заслінки «M» і перетворювач перепаду тиску «P».

За допомогою тонкої пластикової трубки перетворювач тиску з’єднується з об’ємом приміщення, що контролюється, до контролера підключається живлення і виставляється величина тиску, яке потрібно підтримувати. Підтримка перепаду тиску відбувається автоматично: якщо тиск у приміщенні нижче за потрібний, заслінка прикривається, а якщо вище — відкривається до максимуму. При цьому клапан-регулятор управляє перепадом тиску, але не вимірює та не контролює фактичну витрату витяжного повітря.

У цьому випадку в клапані-регуляторі використовується спеціально розроблений для підтримки тиску контролер з ПІД-регулятором. Параметри ПІД-регулятора адаптуються до режиму підтримання тиску в системах вентиляції і дозволяють швидко і точно встановити заслінку в потрібне положення. Такий контролер не потребує додаткового програмування та налаштування параметрів при виконанні пусконалагоджувальних робіт. Додатково контролер може відкривати та закривати заслінку по зовнішній команді.

Якщо для приміщення важливо гарантовано забезпечити розрахунковий об’єм витяжного повітря, то клапан-регулювальник тиску може бути встановлений на припливному повітроводі.

p align=”justify”> Робочі характеристики системи контролю та підтримки тиску багато в чому визначаються використовуваними в клапанах – регуляторах сервоприводами. Тому розглянемо їх характеристики докладніше.

Сервоприводи для клапанів – регуляторів тиску та регуляторів змінної витрати VAV

Від моделей сервоприводів, встановлених на клапанах – регуляторах тиску та регуляторах змінної витрати VAV, суттєво залежать вартість обладнання та результат його роботи.

Усі електричні сервоприводи, які застосовуються в регуляторах, мають дискретний крок обертання. Час повороту штока стандартного сервоприводу на 90 ° близько 120-150 секунд. Точність позиціонування при цьому становить 5%, що відповідає повороту на 2°. При витраті повітря через регулятор 1000 м3/год крок зміни витрати при мінімальному повороті заслінки можна оцінити в 20–40 м3/год, що у ряді випадків занадто багато контролю дисбалансу вентиляції приміщення. Тому для точної роботи з відносно великими витратами повітря та у приміщеннях з високою герметичністю стандартні сервоприводи не підходять. У цих випадках необхідно використовувати високошвидкісні сервоприводи, час повного повороту яких становить 3-4 секунди. Конструкція високошвидкісного сервоприводу дозволяє забезпечити точність позиціонування заслінки в 0,5°, чого цілком достатньо для контролю повітряного балансу та перепаду тиску в більшості чистих приміщень, у тому числі оснащених місцевими витяжками постійної та періодичної дії.

Однак для контролю тиску у високогерметичних приміщеннях, наприклад, таких, як [7], де наявність перетікання практично неприпустимо, необхідна ще більш висока точність позиціонування заслінки. Таку точність можуть забезпечити пневматичні сервоприводи із плавним ходом штока.

Донедавна пневматичні сервоприводи були єдиним рішенням для контролю тиску в повністю герметичних приміщеннях, але зараз з’явилося нове покоління високоточних електричних сервоприводів із кроком повороту заслінки в 0,1°, що робить їх порівнянними з пневматичними та відкриває нові можливості.

При використанні стандартного сервоприводу на клапані — регуляторі тиску, встановленого, як на малюнку 2, у невеликих і не надто герметичних приміщеннях, можна досягти точності підтримки витрати на рівні 10% при виході на режим близько 90 секунд, точність підтримки перепаду тиску може бути трохи більше ±5 Па. Таких параметрів виявляється досить для більшості простих приміщень, що використовуються в медицині.

Застосування регулятора із високошвидкісним сервоприводом дозволить скоротити час виходу на режим до 15–20 секунд. У цьому випадку контакти положення вхідних дверей дуже рекомендується підключити до клапана-регулятора, так щоб при відкритті дверей заслінка не зачинялася, а залишалася у відкритому положенні. При зачиненні дверей це дозволить уникнути різких стрибків тиску, які можуть призвести навіть до механічних пошкоджень конструкцій, що захищають герметичного приміщення.

Перевага розглянутих вище схем полягає у простоті, надійності та повній автономності. Для контролю перепаду тиску не потрібні зовнішні керуючі контролери та інші засоби автоматизації. Звичайно, в приміщеннях можуть бути додаткові диференціальні манометри або перетворювачі тиску, але їх функція буде обмежена тільки спостереженням за фактичним перепадом тиску. Використання простих регуляторів CAV та регуляторів тиску дозволить створити перепад тиску, але виконати вимоги [3, 6, 7] буде технічно неможливо.

Існує проста можливість істотно покращити схему регулювання, показану на малюнку 2, – встановити на подачі повітря регулятор змінної витрати VAV замість регулятора CAV.

Він виконуватиме ту ж саму функцію — забезпечуватиме постійну фіксовану витрату припливного повітря, але вже з точністю менше 5%. При цьому регулятор видаватиме інформацію про фактичне значення витрати повітря, і система диспетчеризації зможе отримувати дані про обсяг повітря, що реально надходить у приміщення, та виконуватиме вимоги [3, 6].

Використання зовнішнього цифрового програмованого контролера дозволяє реалізувати більш складні та технологічні схеми керування перепадом тиску та контролю параметрів вентиляції у приміщенні (рис. 3).

У цій схемі сигнал від перетворювача перепаду тиску «Р» подається безпосередньо на зовнішній цифровий контролер, що керує стандартними регуляторами змінної витрати на притоці та на витяжці. Такі регулятори оснащені штатними мікроконтролерами і можуть змінювати витрата повітря, що проходить через них, пропорційно керуючому сигналу від зовнішнього цифрового контролера. Крім того, регулятори постійно вимірюють витрату повітря, що проходить, і видають зворотний сигнал, який може бути поданий до зовнішнього цифрового контролера. В результаті цифровий контролер не тільки задає необхідні витрати повітря через припливний та витяжний регулятори, але й отримує зворотні сигнали фактичних значень, тобто забезпечує постійний контроль не тільки перепаду тиску в приміщенні, але й реального об’єму припливного та витяжного повітря, що особливо важливо для деяких виробничих процесів.

Така схема дозволяє реалізувати велику кількість варіантів режимів роботи та налаштування системи. Так, коли необхідний великий повітрообмін (наприклад, приміщення не використовується), можна знижувати повітрообмін при збереженні контролю перепаду тиску. Після відкриття вхідних дверей приміщення зовнішній контролер може знизити встановлений перепад тиску і потім плавно повернути його до заданого значення, уникаючи небезпечних різких стрибків тиску. До системи контролю можуть бути легко інтегровані додаткові витяжні системи, такі як місцеві відсмоктувачі з постійним або змінним режимом роботи.

Використовуючи цю схему, можна досягти точності контролю перепаду тиску до ±2–5 Па.

При використанні стандартних сервоприводів схема дозволяє забезпечити вихід на режим не більше ніж за 60 секунд, при використанні високошвидкісних сервоприводів цей час не менше 15 секунд.

Однак реалізація даної схеми багато в чому залежить від можливостей зовнішнього цифрового контролера та швидкості комунікації та потребує додаткового обсягу проектно-монтажних робіт, що критично при значній кількості приміщень. Тому для найскладніших та найвідповідальніших об’єктів виробники обладнання пропонують альтернативне рішення (рис. 4).

У цій схемі також використовуються два регулятори змінної витрати VAV, але кожен регулятор має штатний мікропроцесорний контролер “МК” зі спеціально розробленим програмним забезпеченням. Перетворювач перепаду тиску в приміщенні “Р” підключається безпосередньо до одного з мікропроцесорних контролерів регулятора VAV. Мікропроцесорні контролери обмінюються даними по мережному протоколу, передаючи зокрема інформацію про витрати повітря та положення заслінок. Щоб з’єднати припливний та витяжний регулятори в єдину систему, можна використовувати звичайний комутаційний шнур, що зводить до мінімуму обсяг монтажних робіт та ймовірність помилок.

Схема на рис. 4 має всі переваги схеми із зовнішнім цифровим контролером, але при цьому має більш високу швидкодію і надійність завдяки спеціально розробленому програмному забезпеченню. На верхній рівень системи диспетчеризації будівлі за стандартними мережевими протоколами подається лише загальна інформація про робочі параметри, а процес регулювання повітряного балансу та перепаду тиску виконується на польовому рівні.

Стандартно для регуляторів VAV з мікропроцесорними контролерами використовуються лише високошвидкісні сервоприводи, що забезпечує точність підтримки витрати щонайменше 5% і час виходу режим менше 10 секунд. Точність підтримання тиску може досягати ±2 Па. Дане рішення рекомендується застосовувати для контролю перепаду тиску в приміщеннях з дуже високою герметичністю, де обсяги перетікання повітря повинні бути мінімальними, а також у приміщеннях з великою кількістю додаткових постійних та змінних витяжних систем.

Загальні рекомендації щодо забезпечення перепаду тиску

Розглянуті схеми демонструють основні принципи різних рішень для підтримки та регулювання перепаду тиску у приміщеннях. Залежно від конкретних вимог об’єкта можливі різні комбінації регуляторів постійної (CAV) та змінної (VAV) витрати, а також регулювання перепаду тиску як за рахунок зміни об’єму повітря, так і за рахунок зміни об’єму припливного повітря. Вибір тієї чи іншої схеми обумовлений економічною доцільністю, вимогами до герметичності конструкцій приміщення, що огороджують, і до точності і швидкості регулювання перепаду тиску.

При проектуванні та спорудженні приміщень з перепадом тиску діють такі рекомендації.

Діапазон значень перепаду тиску між сусідніми приміщеннями різних класів має становити 10–25 Па (оптимально — близько 15 Па). Точність контролю перепаду тиску, що дозволяє забезпечити більшість варіантів, становить ±5 Па, тому перепад тиску між приміщеннями різних класів менше 10 Па не гарантує надійної роботи. У свою чергу, перепади тиску понад 25 Па, як правило, не покращують показників чистоти та потрібні лише в ізолюючих приміщеннях.

Контроль тиску у всіх сусідніх приміщеннях повинен виконуватись щодо загального референтного приміщення з постійним стабільним тиском, зазвичай коридору. Не рекомендується вимірювати перепад тиску щодо стельового простору. Не допускається каскадний принцип підключення перетворювачів тиску, коли одне приміщення з контрольованим перепадом працює по датчику, з’єднаному з іншим приміщенням з меншим або більшим перепадом, це призводить до значних неточностей регулювання та постійних коливань тиску.

Герметичність приміщень, у яких контролюється перепад тиску, має бути досить високою, але не надмірною. На практиці набагато частіше доводиться стикатися з ситуацією, коли герметичність огороджувальних конструкцій приміщення недостатня для підтримки перепаду тиску, і обсягів припливного або витяжного повітря просто не вистачає для того, щоб компенсувати перетікання, що виникають в сусідні приміщення.

При використанні в приміщеннях місцевих витяжок періодичної дії потрібне застосування складніших схем регулювання тиску, у тому числі із зовнішніми цифровими контролерами.

Чим більший обсяг приміщення та витрати припливного та витяжного повітря, тим складніше контролювати тиск у приміщенні, оскільки потрібні дуже висока точність та швидкість роботи регуляторів. Регулятори з високошвидкісними сервоприводами повинні застосовуватися для високогерметичних приміщень або у випадках, коли величина перетікання і, відповідно, дисбаланс між припливним та витяжним повітрям становлять менше 5% загального повітрообміну. При більших витратах припливного та витяжного повітря для більш точного контролю дисбалансу використовують схеми з кількома регуляторами витрати та тиску на притоці чи витяжці.

Література

1. СП 60.13330.2016 «Опалення, вентиляція та кондиціювання повітря. Актуалізована редакція СНіП 41-01-2003».
2. ГОСТ Р 56638-2015 «Чисті приміщення. Вентиляція та кондиціювання повітря. Загальні вимоги”.
3. ГОСТ Р 56190-2014 «Чисті приміщення. Методи енергозбереження».
4. ГОСТ Р 52539-2006 «Чистота повітря в лікувальних закладах. Загальні вимоги”.
5. ГОСТ Р ИСО 14644-4-2002 «Чисті приміщення та пов’язані з ними контрольовані середовища. Частина 4».
6. ГОСТ Р 52249–2009 «Правила виробництва та контролю за якістю лікарських засобів (GMP)».
7. СП 1.3.3118–13 «Безпека роботи з мікроорганізмами І–ІІ груп патогенності».

Віталій Олексійович Волков, к. т. н., експерт із систем вентиляції (info@dr-vent.ru)

Використані матеріали сайту: “https://mir-klimata.info/archive/2019_6/23583/”

Компанія “МПК Інжінірінг” заснована у 2009 році.