Принцип роботи

Компресор, конденсатор, дросель (капілярна трубка, ТРВ та ін.) та випарник з’єднані тонкостінними мідними трубками (останнім часом іноді і алюмінієвими) і утворюють холодильний контур, усередині якого циркулює холодоагент. (Традиційно в кондиціонерах використовується суміш фреону з невеликою кількістю компресорної олії, проте відповідно до міжнародних угод виробництво та використання старих сортів, що руйнують озоновий шар, поступово припиняється.)

У процесі роботи кондиціонера відбувається таке. На вхід компресора з випарника надходить газоподібний холодоагент під низьким тиском 3-5 атмосфер і температурою 10-20 °C. Компресор кондиціонера стискає холодоагент до тиску 15 – 25 атмосфер, внаслідок чого холодоагент нагрівається до 70 – 90 ° C, після чого надходить у конденсатор (на прикладі R22).

Завдяки інтенсивному обдування конденсатора, холодоагент остигає і переходить з газоподібної фази в рідку з виділенням додаткового тепла. Відповідно повітря, що проходить через конденсатор, нагрівається.

На виході конденсатора холодоагент знаходиться в рідкому стані, під високим тиском і з температурою на 10 – 20 ° C вище за температуру атмосферного (зовнішнього) повітря. З конденсатора теплий холодоагент потрапляє в терморегулюючий вентиль (ТРВ), який у найпростішому випадку являє собою капіляр (довгу тонку мідну трубку, свиту в спіраль). На виході ТРВ тиск і температура холодоагенту значно знижуються, частина холодоагенту при цьому може випаруватися.

Після ТРВ суміш рідкого та газоподібного холодоагенту з низьким тиском надходить у випарник. У випарнику рідкий холодоагент переходить у газоподібну фазу з поглинанням тепла, відповідно повітря, що проходить через випарник, остигає. Далі газоподібний холодоагент з низьким тиском надходить на вхід компресора і весь цикл повторюється. Цей процес є основою роботи будь-якого кондиціонера і залежить від його типу, моделі чи виробника.

Робота кондиціонера без відведення тепла від конденсатора принципово неможлива. У звичайних побутових установках це тепло є непридатним і відводиться в довкілля, причому його кількість значно перевищує величину, поглинену при охолодженні приміщення (камери). У складніших пристроях це тепло утилізується для побутових цілей: гаряче водопостачання, та інших.

У середині 50-х японські виробники витіснили з американських ринку низькими цінами і стали конкурувати на ринку кондиціонерів між собою. Наприкінці 50-х японська компанія Daikin випустила на ринок побутовий кондиціонер, оснащений тепловим насосом. Цей пристрій не тільки охолоджував повітря, але й міг обігріти приміщення.

А ще за три роки почався масовий випуск спліт-систем. Починаючи з 1961 року, коли японська компанія Toshiba вперше запустила у серійне виробництво кондиціонер, поділений на два блоки, популярність цього типу кліматичного обладнання постійно зростала. Завдяки тому, що найгучніша частина кондиціонера — компресор тепер винесена на вулицю, в приміщеннях, обладнаних спліт-системами, набагато тихіше, ніж у кімнатах, де працюють віконники. Інтенсивність звуку зменшено на порядок. Другий величезний плюс – це можливість розмістити внутрішній блок спліт-системи у будь-якому зручному місці.

Сьогодні випускається чимало різних типів внутрішніх пристроїв: настінні, підстельні, підлогові та вбудовані в підвісну стелю – касетні та канальні. Це важливо не тільки з погляду дизайну – різні типи внутрішніх блоків дозволяють створювати найбільш оптимальний розподіл охолодженого повітря в приміщеннях певної форми та призначення. А 1968 року на ринку з’явився кондиціонер, у якому з одним зовнішнім блоком працювало відразу кілька внутрішніх. Так з’явилися мультиспліт-системи. Сьогодні вони можуть включати від двох до дев’яти внутрішніх блоків різних типів.

Кондиціонери в СРСР

Побутові кондиціонери були й у СРСР. У 1975 році за ліцензією японської фірми Hitachi в Баку було налагоджено виробництво побутових кондиціонерів. Випускалися ці кондиціонери, названі «БК» (Побутовий Кондиціонер), лише в трьох варіантах за потужністю 1500, 2000, 2500 ват, що приблизно відповідало сучасним 5-й, 7-й і 9-й. Громіздкий, галасливий і дорогий (модель1500 коштувала близько 350 рублів!), цей кондиціонер був у СРСР шаленим дефіцитом. По-перше інших просто не було, а по-друге ставили його насамперед в установах. Вважалося, що Радянській людині кондиціонер “без потреби”…